Професор Колесников сповнений енергії та сил й успішно проводить складні багатогодинні операції. Євгеній Борисович своїм прикладом доводить, що в Україні є провідні вчені світової хірургії. Адже лікар Колесников не тільки видатний хірург та лауреат різноманітних премій, а й співавтор світового «золотого стандарту» в хірургії морбідного ожиріння, розробленого разом з його американськими колегами D. Halmi та O. Anez.

А взагалі, якщо подивитися візитку лікаря, то на ній уже давно не вистачає місця для всіх його досягнень. Професор багато років працював у США, зараз продовжує оперувати та навчати молодих хірургів американським технологіям в Україні. На зустріч професор Колесников приходить з трьома величезними альбомами, в яких акуратно зібрані фото з колегами в різних країнах світу, зображення нагород та медалей.

Хоч у кабінеті на стіні безліч дипломів, професор Колесников продовжує вчитися: кожні кілька років їде в Гарвардський університет та проходить там курси, щоб поділитися зі своїми студентами передовими західними технологіями. Євгеній Борисович переконаний, що хірург має навчатися все життя.

Про те, як українські спеціалісти вплинули на розвиток хірургії в усьому світі, що таке «золотий стандарт» та які насправді проблеми вирішує пластика — далі в матеріалі ONLINE.UA.

Євген Колесников згадує, що розпочав свій шлях під хорошим керівництвом. Спочатку це було навчання в Одеському медичному університеті, під час якого Євген Борисович двічі ставав переможцем республіканських наукових конкурсів. Згодом потрапив на роботу до академіка Олександра Олексійовича Шалімова, який відкрив в Україні Київський науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії та долучав молодих лікарів до спільної роботи.

На початку 80-х років Євген Колесников захистив кандидатську дисертацію, до якої вперше увійшли результати розробок нових хірургічних втручань у поєднанні з сорбційними методами детоксикації. Його дослідження стали піонерськими в цій галузі не лише в нашій країні, а й далеко за її межами. Лікар Колесников створив спеціальні сорбенти, методи й портативні апарати для вилучення токсинів з крові та лімфи.

У 1985 році професор опублікував першу у світі монографію про використання цих методів у клінічній хірургії. А в 1986 році отримав Державну премію України за розробку, теоретичне обґрунтування та клінічне впровадження нових методів оперативного лікування, детоксикації та реабілітації хворих із захворюваннями печінки та жовчовивідних шляхів.

Тоді ж у світовій хірургії розпочали використовувати лапароскопічну техніку (авт. — це метод, коли операції на внутрішніх органах проводять через невеликі отвори за допомогою лапароскопа), яку Євген Борисович застосовував у своїй практиці. Професор згадує, що перші лапароскопічні операції на підшлунковій залозі при гострому панкреатиті лікарі робили дуже обережно та делікатно. Але тоді ще не знали, що при такій патології роблять це лише вони в усьому світі:

Євген Колесников потрапив у Гарвардський університет, працював у провідних американських клініках, пройшов навчальні програми системи охорони здоров'я США. Після Бостону Євген Борисович переїхав до Вашингтону, де розпочав працювати з морбідним ожирінням — в баріатричній хірургії (авт. — операції для лікування ожиріння хірургічним способом).

Професор каже, що в Америці на початку 2000-х була реальна пандемія ожиріння: куди не глянь — людина на операцію. Тоді існували різні методи операцій для лікування: відкриті, а згодом — лапароскопічні. Відкриті методи виконували через розріз у 25-30 см, після чого часто відбувалося інфікування операційної рани, гнійно-некротичні ускладнення та виникнення великих гриж, також у пацієнта був довгий реабілітаційний період у лікарні.

Лапароскопічні операції були тривалими, з великою кількістю внутрішньочеревних ускладнень, дорожчими та не у всіх випадках можливими. Тому Євгеній Борисович разом з американськими колегами (D. Halmi та O. Anez) розробили інший метод — Mini-open Roux-en-Y Gastric Bypass, гастроєюнальне шунтування через міні-лапаротомний доступ (всього 7-8 см), який виконується швидко (менше, ніж за 1 годину). Цей метод характеризується мінімальною кількістю ускладнень, швидкою реабілітацією та є більш економним, ніж інші методи. Він і став «золотим стандартом» у світовій хірургії. Цей метод уже дозволяв не робити розрізи по 25-30 сантиметрів, як було раніше:

З самого початку кар'єри Євгеній Борисович проводив операції на печінці, підшлунковій залозі та жовчних протоках, на яких за своє життя зробив велику кількість операцій. Потім в Америці доводилося працювати дуже багато: кожного дня професор робив 2-3 баріатричні чи косметичні операції, а черга людей ще залишалася на місяць вперед. Так, хірург прооперував понад 4 тисячі пацієнтів із патологічними формами ожиріння. Операції зі схуднення популярні, тому що після неї людина відчуває себе по-іншому: знижується цукор та тиск, припиняється тахікардія та може навіть зникнути діабет 2-го типу:

«І що відбувається потім? Як правило, людина має потребу в 4-5 коригувальних операціях після втрати ваги. Бо може провисати шкіра на животі та інших місцях. У молодих пацієнтів шкіра ще еластична, може відновитися в деяких ділянках. А в пацієнтів середнього віку шкіра вже не настільки еластична і може провисати: на животі, на нижніх та верхніх кінцівках — так звані «крила» на руках, на стегнах, на обличчі. Комусь треба забрати зайву шкіру на тілі, комусь підтягнути груди. Я ж у пластичну хірургію потрапив із баріатричної. І ось займаюся уже косметичною хірургією, яка контурує обличчя та тіло, понад 20 років», — додає професор Колесников.

Також лікар розповідає історію, яка дуже схожа на казку: про те, що жила дівчина, була дуже успішною, мала два дипломи про хорошу освіту. Але потім раптово сильно поправилася, у неї з'явилися комплекси. Дівчина перепробувала безліч методів та дієт, але нічого не допомагало. До хірурга звернувся батько дівчини, щоб хоча б якось повернути її в соціум. Лікар зробив операцію, дівчина схудла, знайшла своє перше кохання та не забуває про професора: